Сторінки: 1  2  3  4  5  6  7  8  9

Глава 30. Планування використання земель

1. Загальнодержавні програми використання та охорони земель розробляються з метою забезпечення потреб населення і галузей економіки у землі та її раціонального використання і охорони. 

3. Загальнодержавні програми використання та охорони земель затверджуються Верховною Радою України. 

1. Регіональні програми використання та охорони земель розробляються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами. 

Стаття 179. Природно-сільськогосподарське районування земель 

2. Природно-сільськогосподарське районування земель є основою для оцінки земель і розроблення землевпорядної документації щодо використання та охорони земель. 

4. Порядок здійснення природно-сільськогосподарського районування визначається Кабінетом Міністрів України. 

1. Зонування земель здійснюється у межах населених пунктів. 

3. Зонування земель здійснюється відповідно до закону. 

Глава 31. Землеустрій

Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. 

Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів. 

Основними завданнями землеустрою є: 

• реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи 
  землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем; 
  
• інформаційне забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному, господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню особливого режиму і умов використання земель; 
  
• встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим 
  природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів; 
  
• здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організації раціонального використання та охорони земель на 
  
• національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;
  
• організація територій сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін; 
  
• розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ; 
  
• організація територій несільськогосподарських підприємств, організацій і установ з метою створення умов ефективного землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель. 
  

Землеустрій передбачає: 

• встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і 
  землекористувань;
  
• розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; 
  
• складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель 
  відповідних адміністративно-територіальних утворень;
  
• обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; 
  
• складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових; 
  
• складання проектів відведення земельних ділянок; 
  
• встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; 
  
• підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею, у випадках, передбачених законом; 
  
• складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель; 
  
• розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель; 
  
• здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель; 
  
• проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель. 
  

1. Землеустрій здійснюється державними та іншими землевпорядними організаціями за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб. 

2. Землеустрій здійснюється відповідно до закону.

Стаття 186. Розгляд і затвердження землевпорядної документації 

• прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель і схеми землеустрою після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування; 
  
• проекти створення нових землеволодінь і землекористувань після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування; 
  
• проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки; 
  
• проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських 
  господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами або районними державними адміністраціями розглядаються і затверджуються власниками землі або землекористувачами; 
  
• робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх використанням, після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються замовниками цих проектів.  
  

3. Прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти землеустрою, матеріали державного земельного кадастру, проекти з питань використання і охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічні матеріали обґрунтувань використання і охорони земель підлягають державній експертизі, яка здійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону. 

1. Для розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, в районах та містах обласного значення, містах Києві та Севастополі функціонують постійно діючі комісії. 

3. До складу Комісії входять уповноважені представники районного (міського) органу земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронного та санітарно-епідеміологічного органу, органу охорони культурної спадщини. У разі погодження проектів землеустрою, що розробляються з метою вилучення, надання, зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, водного фонду, земельних ділянок для цілей, пов'язаних із розробкою корисних копалин, до складу Комісії залучається відповідно представник територіальних органів лісового господарства, водного господарства, державного гірничого нагляду. 

5. Документація із землеустрою, погоджена Комісією, вважається такою, що погоджена органами, представники яких входять до її складу. 

7. Підставою відмови у погодженні документації із землеустрою може бути невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Погодження документації із землеустрою та підготовка висновків із викладом зауважень до неї здійснюються безоплатно. 

9. Комісія у разі необхідності має право залучати до роботи представників органів, уповноважених погоджувати документацію із землеустрою, та безоплатно отримувати від них інформацію і документи, необхідні для виконання покладених на неї повноважень. 

Глава 32. Контроль за використанням та охороною земель

Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. 

1. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. 

Стаття 189. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель 

Стаття 190. Громадський контроль за використанням та охороною земель 

Громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах. 

Глава 33. Моніторинг земель

1. Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. 

3. Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля. 

5. Ведення моніторингу земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з питань екології та природних ресурсів. 

Стаття 192. Завдання моніторингу земель 

Основними завданнями моніторингу земель є прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів. 

Глава 34. Державний земельний кадастр

1. Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. 

2. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів. 

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою. 

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: 

• забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; 
  
• застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; 
  
• запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності. 
  

Стаття 196. Складові частини державного земельного кадастру 

• кадастрове зонування; 
  
• кадастрові зйомки; 
  
• бонітування ґрунтів; 
  
• економічну оцінку земель; 
  
• грошову оцінку земельних ділянок; 
  
• державну реєстрацію земельних ділянок; 
  
• облік кількості та якості земель. 
  

Кадастрове зонування включає встановлення: 

• місця розташування обмежень щодо використання земель; 
  
• меж кадастрових зон та кварталів; 
  
• меж оціночних районів та зон; 
  
• кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці). 

1. Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. 

• геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
  
• погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; 
  
• відновлення меж земельної ділянки на місцевості; 
  
• встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; 
  
• виготовлення кадастрового плану. 
  

Стаття 199. Бонітування ґрунтів 

1. Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

2. Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність. 

1. Економічна оцінка земель - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі. 

3. Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі. 

1. Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. 

3. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. 

5. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України. 

Стаття 202. Державна реєстрація земельних ділянок

1. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. 

• книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; 
  
• Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку. 
  

1. Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь. 

Стаття 204. Порядок ведення державного земельного кадастру 

2. Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.