Середа, 18.10.2017, 07:41
На землі
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Технологія [0]
Законодавство [16]
Наше опитування
Скільки у Вас гектарів землі?
Всього відповідей: 19
Форма входу
Статистика
 Матеріали
Головна » Статті » Законодавство

Земельний Кодекс України (Частина 3)

Сторінки: 1  2  3  4  5  6  7  8  9

Стаття 61. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах 

1. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. 

2. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 
  • розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 
  • зберігання та застосування пестицидів і добрив; 
  • влаштування літніх таборів для худоби; 
  • будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 
  • влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; 
  • миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. 

3. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. 

4. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом. 

Стаття 62. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах 

1. У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: 
  • влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; 
  • влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу; 
  • влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів; 
  • застосування сильнодіючих пестицидів. 

2. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом. 

3. У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Стаття 63. Смуги відведення 

1. Для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання. 

2. Розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку. 

3. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та 
протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо.

Стаття 64. Берегові смуги водних шляхів

1. На судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів для проведення робіт, пов'язаних з судноплавством, встановлюються берегові смуги. 

2. Розміри берегових смуг водних шляхів визначаються за  проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку. 

3. Порядок встановлення та використання берегових смуг водних шляхів визначається Кабінетом Міністрів України. 


Глава 13. Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

1. Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. 

2. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється 
законом.

Стаття 66. Землі промисловості 

1. До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. 

2. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. 

3. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння. 

4. Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки. 

Стаття 67. Землі транспорту

1. До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. 

2. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. 

Стаття 68. Землі залізничного транспорту 

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. 

Стаття 69. Землі морського транспорту 

1. До земель морського транспорту належать землі під:
  • морськими портами з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту; 
  • гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт. 

2. На підходах до портів (каналів), мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів відповідно до закону можуть встановлюватись обмеження у використанні земель. 

Стаття 70. Землі річкового транспорту

До земель річкового транспорту належать землі під: 

  • портами, спеціалізованими причалами, пристанями і затонами з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують річковий транспорт; 
  • пасажирськими вокзалами, павільйонами і причалами; 
  • судноплавними каналами, судноплавними, енергетичними та гідротехнічними спорудами, службово-технічними будівлями; 
  • берегоукріплювальними спорудами й насадженнями; 
  • вузлами зв'язку, радіоцентрами і радіостанціями;
  • будівлями, береговими навігаційними знаками та іншими спорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтними заводами, ремонтно-експлуатаційними базами, майстернями, судноверф'ями, відстійно-ремонтними пунктами, складами, матеріально-технічними базами, інженерними мережами, службовими та культурно-побутовими будівлями, іншими об'єктами, що забезпечують роботу річкового транспорту. 
Стаття 71. Землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства 

1. До земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту. 

2. До земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: 
  • паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди; 
  • майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу; 
  • будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; 
  • захисні насадження. 

Стаття 72. Землі авіаційного транспорту 

1. До земель авіаційного транспорту належать землі під:

  • аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами (об'єктами управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки, очисними та іншими спорудами), службово-технічними територіями з будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту; 
  • вертольотними станціями, включаючи вертольотодроми, службово-технічними територіями з усіма будівлями та спорудами; 
  • ремонтними заводами цивільної авіації, аеродромами, вертольотодромами, гідроаеродромами та іншими майданчиками для експлуатації повітряних суден; 
  • службовими об'єктами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту. 

2. На приаеродромній території відповідно до закону запроваджується особливий режим використання земель. 

Стаття 73. Землі трубопровідного транспорту

1. До земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів. 

2. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони. 

Стаття 74. Землі міського електротранспорту 

До земель міського електротранспорту належать землі під відокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням, метрополітеном, коліями і станціями фунікулерів, канатними дорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо, вагоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійного господарства, сигналізації і зв'язку, службовими і культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи міського електротранспорту. 

Стаття 75. Землі зв'язку 

1. До земель зв'язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку. 

2. Землі зв'язку можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. 

3. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній зв'язку, що проходять поза населеними пунктами, а також навколо випромінювальних споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній встановлюються охоронні зони. 

Стаття 76. Землі енергетичної системи 

1. Землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача. 

2. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

3. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони. 

Стаття 77. Землі оборони

1. Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. 

2. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. 

3. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. 

4. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. 

Розділ III ПРАВА НА ЗЕМЛЮ

Глава 14. Право власності на землю

Стаття 78. Зміст права власності на землю

1. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. 

2. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. 

3. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. 

4. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються. 

Стаття 79. Земельна ділянка як об'єкт права власності 

1. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. 

2. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

3. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і 
на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. 

Стаття 80. Суб'єкти права власності на землю 

Суб'єктами права власності на землю є:
  • громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; 
  • територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; 
  • держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. 
Стаття 81. Право власності на землю громадян

1. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: 

  • придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; 
  • безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; 
  • приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; 
  • прийняття спадщини; 
  • виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). 
2. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть  набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. 

3. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: 

  • придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; 
  • викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; 
  • прийняття спадщини. 
4. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, 
протягом року підлягають відчуженню.

Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб 

1. Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: 
  • придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; 
  • внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; 
  • прийняття спадщини; 
  • виникнення інших підстав, передбачених законом. 
2. Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення: 
  • у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; 
  • за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна. 

3. Спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених частинами першою та другою цієї статті, та в порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб.

4. Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року. 

Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад

1. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. 

2. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а 
також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. 

3. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: 

  • землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); 
  • землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; 
  • землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; 
  • землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; 
  • землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; 
  • земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; 
  • земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів;

4. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: 

  • передачі їм земель державної власності; 
  • примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; 
  • прийняття спадщини; 
  • придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
  • штучного створення земельної ділянки на території населеного пункту, у тому числі з порушенням установлених правил; 
  • виникнення інших підстав, передбачених законом. 
5. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюють районні або обласні ради.

Стаття 84. Право власності на землю держави 

1. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. 

2. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. 

3. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать: 
  • землі атомної енергетики та космічної системи; 
  • землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення; 
  • землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення; 
  • землі під водними об'єктами загальнодержавного значення; 
  • земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; 
  • земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 
  • земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами; 
  • земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності; 
  • земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти. 

4. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: 

  • землі атомної енергетики та космічної системи; 
  • землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту; 
  • землі оборони;
  • землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; 
  • землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; 
  • землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; 
  • земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; 
  • земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 
  • земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами; 
  • земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної і комунальної форм власності; 
  • земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних 
    ділянках дна водних об'єктів. 

5. Держава набуває права власності на землю у разі: 

а) відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; 

б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; 

в) прийняття спадщини;

г) передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами; 

ґ) конфіскації земельної ділянки;

д) штучного створення земельної ділянки за межами населених пунктів, у тому числі з порушенням установлених правил. 

Стаття 85. Право власності на землю іноземних держав

Іноземні держави можуть набувати у власність земельні ділянки для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них, організацій відповідно до міжнародних договорів. 

Стаття 86. Спільна власність на землю

1. Земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). 

2. Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи. 

3. Суб'єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад можуть бути районні та обласні ради. 

4. Право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю. 

Стаття 87. Виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку 

1. Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: 
  • при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок; 
  • при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; 
  • при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; 
  • за рішенням суду. 

Стаття 88. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності 

1. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. 

2. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. 

3. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. 

4. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. 

5. Учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки має право на доходи від використання спільної земельної ділянки, відповідає перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільною земельною ділянкою, і повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільної земельної ділянки. 

6. При продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку інші учасники мають переважне право купівлі частки відповідно до закону.

Стаття 89. Спільна сумісна власність на земельну ділянку 

1. Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. 

2. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: 
  • подружжя; 
  • членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; 
  • співвласників жилого будинку. 
3. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. 

4. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. 

5. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. 

Стаття 90. Права власників земельних ділянок 

1. Власники земельних ділянок мають право:
  • продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; 
  • самостійно господарювати на землі; 
  • власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; 
  • використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; 
  • на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; 
  • споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. 
2. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. 

Стаття 91. Обов'язки власників земельних ділянок 

1. Власники земельних ділянок зобов'язані:
  • забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; 
  • додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; 
  • своєчасно сплачувати земельний податок; 
  • не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; 
  • підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; 
  • своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; 
  • дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; 
  • зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; 
  • за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

2. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок. 


Глава 15. Право користування землею

Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою

1. Право постійного користування земельною ділянкою - це  право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. 

2. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: 

  • підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; 
  • громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;
  • релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності. 

Стаття 93. Право оренди земельної ділянки 

1. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. 

2. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. 

3. Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів.

4. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. 

5. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

6. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). 

7. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. 

8. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. 

Стаття 94. Право концесіонера на земельну ділянку 

1. Для здійснення концесійної діяльності концесіонеру надаються в оренду земельні ділянки у порядку, встановленому цим Кодексом. 

2. Види господарської діяльності, для яких можуть надаватися земельні ділянки у концесію, визначаються законом. 

Стаття 95. Права землекористувачів 

1. Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: 

  • самостійно господарювати на землі; 
  • власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;
  • використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; 
  • на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; 
  • споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. 

2. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. 

Сторінки: 1  2  3  4  5  6  7  8  9

Категорія: Законодавство | Додав: nazemli (14.02.2012)
Переглядів: 2373 | Теги: ринок землі, ринок, мораторій на продаж землі, земельний кадастр, Земельний кодекс, ринок земель, земля | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
На землі© 2017
Пошук
Хмаринка
законодавство аграрний сектор крупнотоварне виробництво оптовий ринок сільськогосподарської вартість земель оцінка землі фермерське господарство ціна землі земельна реформа торгівля землею ринок земель Державий земельний кадастр аграрні відносини Мінагрополітики Політика присяжнюк пропозиції про ринок земель державний земельний банк Державний земельний кадастр обговорення земля закон України мораторій на продаж землі проект закону ринок державний акт держкомзем договір оренди земельна ділянка Пай сертифікат на право власності на зе продаж землі. аграрії продаж землі кадастр мораторій проект Земельний кодекс земельний кадастр ринок землі
Друзі сайту

При частковому чи повному копіюванні гіперпосилання на сайт На землі обовязкове.
Карта сайту