Неділя, 20.08.2017, 21:05
На землі
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Технологія [0]
Законодавство [16]
Наше опитування
Скільки у Вас гектарів землі?
Всього відповідей: 19
Форма входу
Статистика
 Матеріали
Головна » Статті » Законодавство

Закон України "Про ринок земель" (Частина 3)

Глава 9 Державний оператор, державний земельний банк, фонд земель сільськогосподарського призначення.

Стаття 60 Державний оператор

1. Державний оператор забезпечує:

  • створення рівних можливостей для доступу громадян та юридичних осіб до інформації на ринку земель з метою захисту прав та законних інтересів його суб’єктів;
  • прозорість та відкритість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або права оренди на них;
  • додержання єдиних правил навчання та сертифікації ліцитаторів з проведення земельних торгів та науково-методичний та інформаційний супровід земельних торгів;
  • навчання і сертифікацію оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок згідно закону;
  • навчання і сертифікацію ліцитаторів;сертифікацію виконавців земельних торгів;
  • рецензування звітів про експертну оцінку земельних ділянок згідно закону;
  • відбір виконавців для проведення земельних торгів;контроль за проведенням земельних торгів;
  • моніторинг ринку земель.

2. Діяльність державного оператора не може мати на меті одержання прибутку.

Стаття 61. Поняття державного земельного банку.

Державний земельний банк України - це спеціалізована державна фінансова установа, основним завданням якої є кредитування сільськогосподарських товаровиробників під заставу землі та іншого майна.

Державному земельному банку України належить виключне право заставоутримувача земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства.

Державному земельному банку України належить право купівлі та продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства.

Стаття 62. Створення державного земельного банку.

Державний земельний банк України створюється в порядку, встановленому для державних банків Законом України «Про банки та банківську діяльність», з урахуванням прикінцевих положень цього закону.

Стаття 63. Мета та принципи діяльності Державного земельного банку.

Метою діяльності Державного земельного банку України є залучення фінансових ресурсів та надання кредитів зі ставкою не більше 3 відсотків ставки Національного банку України в агропромисловий комплекс для розвитку сільськогосподарського виробництва та створення ефективного механізму ринкового регулювання у сфері обороту земельних ділянок сільськогосподарського призначення.Державний земельний банк України здійснює свою діяльність на основі таких принципів:пріоритетності розвитку агропромислового комплексу;відкритої діяльності.

Стаття 64 Функції Державного земельного банку.

Державний земельний банк України здійснює:

  • кредитування безпосереднє, або опосередковане через механізм гарантій, сільськогосподарських товаровиробників під заставу землі, іншої нерухомості та майна;
  • кредитування громадян під заставу нерухомості для розвитку особистого селянського господарства;
  • контроль за цільовим використанням наданих кредитів;купівля, продаж, передача в оренду земельних ділянок;
  • участь в реалізації державних цільових програм, спрямованих на підтримку та розвиток агропромислового комплексу;
  • іншу банківську діяльність відповідно до чинного законодавства.

Стаття 65. Порядок здійснення ліквідації та реорганізації

Державний земельний банк України не підлягає реорганізації або приватизації. Ліквідація Державного земельного банку України здійснюється у встановленому законодавством порядку після внесення відповідних змін до цього закону та закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Стаття 66. Фонд земель сільськогосподарського призначення

Фонд земель сільськогосподарського призначення утворюється як один із фондів Державного земельного банку України за рахунок земельних ділянок, право власності на які перейшло до Державного земельного банку України за рішенням КМУ, суду або в результаті реалізації права на купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства, а також інших правочинів. На час перебування земельних ділянок у фонді земель сільськогосподарського призначення Державний земельний банк України є щодо них платником земельного податку.

Розпорядження земельними ділянками фонду земель сільськогосподарського призначення здійснюється Державним земельним банком України шляхом відкритого продажу чи передачі в оренду.

Кабінет Міністрів України встановлює у статуті Державного земельного банку порядок формування, функціонування та розпорядження фондом резерву сільськогосподарських угідь Державного земельного банку України.

Розділ ІV ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

І. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року, крім глави 2 Розділу ІІ, глави 5, 6, 7 Розділу ІІІ, підпункту 25 та абзацу шостого підпункту 33 пункту 1 розділу ІI Прикінцевих положень, які набирають чинності з дня наступного за днем його опублікування.

1. З дня набрання чинності цим Законом землі під польовими дорогами та лісосмугами, спроектованими для обслуговування земельних ділянок, які були виділені у єдиних сільськогосподарських масивах в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) із земель, що належали до колективної власності (крім тих, які перебувають у приватній власності), переходять у державну власність.

2. До розмежування земель державної та комунальної власності підготовка лоту для продажу на земельних торгах здійснюється без проведення державної реєстрації речових прав.

3. Кваліфікаційні свідоцтва ліцитаторів з проведення земельних торгів, що були видані до набрання чинності цим Законом, дійсні протягом одного року з дати набрання чинності цим Законом.

ІІ. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3—4, ст. 27; 2006 р., № 21, ст. 170; 2008 р., № 27—28, ст. 253, № 48, ст. 358):

1) статтю 15 доповнити новим пунктом такого змісту:

"з) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;”;

В зв’язку з цим пункт "з” вважати пунктом "и”;

2) статтю 171 викласти в такій редакції: 

"Стаття 17-1. Повноваження державних органів приватизації у галузі земельних відносин

"Державні органи приватизації передають у власність або у користування (крім відчуження земель, на яких розташовані об’єкти, що не підлягають приватизації та земель сільськогосподарського призначення) земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації”;

3) у статті 22:

частину третю викласти у такій редакції:

"3. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам – для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

б)державному земельному банку.

після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

"4. Землі сільськогосподарського призначення надаються у користування:

а) сільськогосподарським підприємствам – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

б) фермерським господарствам – для ведення фермерського господарства

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам – для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства. ”

У зв’язку з цим частини четверту та п’яту вважати відповідно частинами п’ятою та шостою;

частини п’яту та шосту викласти в такій редакції:

"5. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

6. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним підприємствам, підприємствам, в статутному (складеному) капіталі яких є будь-яка частка іноземного капіталу (спільні підприємства, підприємства з іноземними інвестиціями), іноземним юридичним особам, іноземним державам, міжнародним урядовим та неурядовим організаціям.”;

4) у статті 25 частини першу та восьму викласти в такій редакції:

"1. При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій сільськогосподарські угіддя передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

8. Внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні лісосмуги, гідротехнічні споруди, водойми та інші несільськогосподарські угіддя можуть бути відповідно до цього Кодексу передані у власність громадян та надані у користування, сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, що створені колишніми працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.”;

5) у статті 28 частини першу та другу викласти у такій редакції: 

"1. Сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть належати на праві користування”;

2. Право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення може набуватися такими підприємствами, установами та організаціями шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. ”;

6) статтю 37 виключити;

7) частину третю статті 56 виключити;

8) у статті 81:

назву статті викласти у такій редакції:

"Стаття 81. Право власності на земельні ділянки громадян”;

пункти "а)” частин першої та третьої викласти у такій редакції:

"а) придбання за цивільно-правовими договорами;”;

9) статтю 82 викласти у такій редакції:

"Стаття 82. Право власності на земельні ділянки юридичних осіб

1. Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення господарської діяльності у разі:

а) придбання за цивільно-правовими договорами;

б) внесення земельних ділянок засновниками таких осіб до статутного (складеного) капіталу;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

2. Іноземні юридичні особи можуть у порядку, встановленому статтею 129 цього Кодексу, набувати у власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення:

а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності відповідно до законодавства України;

б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.

3. Іноземні підприємства, підприємства, в статутному (складеному) капіталі яких є будь-яка частка іноземного капіталу (спільні підприємства, підприємства з іноземним інвестиціями), можуть набувати у власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених частинами першою і другою цієї статті, та в порядку, встановленому статтею 129 цього Кодексу (за винятком положень щодо необхідності подання копії свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом здійснення господарської діяльності на території України, визначених у частинах третій і п’ятій статті 129).

4. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину особами, зазначеними у цій статті, підлягають відчуженню протягом одного року з моменту набуття права такої ділянки.

У разі не відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення особами, зазначеними у цій статті протягом року, відповідний орган виконавчої влади або місцевого самоврядування який приймає рішення про передачу таких земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджує документацію із землеустрою звертається до суду про припинення права власності і передачі земельної ділянки до державної або комунальної власності. ”;

10) пункт "г)” частини четвертої статті 83 викласти у такій редакції:

"г) придбання за цивільно-правовими договорами;”;

11) у статті 84:

частину другу після слів "державних органів приватизації” доповнити словами "центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів”;

пункт "б)” частини п’ятої викласти у такій редакції:

"б) придбання за цивільно-правовими договорами;”;

12) частину другу статті 93 викласти у такій редакції:

"2. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним підприємствам, підприємствам, в статутному (складеному) капіталі яких є будь-яка частка іноземного капіталу (спільні підприємства, підприємства з іноземними інвестиціями), іноземним юридичним особам, іноземним державам, міжнародним урядовим та неурядовим організаціям.”;

13) назву глави 16-1 викласти у такій редакції:

"16-1. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови.”;

14) статтю 1021 викласти у такій редакції:

"1. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) розповсюджується лише на земельні ділянки, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб і виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для такої потреби, відповідно до Цивільного кодексу України, або заповіту.

2. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування.

3. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

4. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 

2) спливу строку, на який було надано право користування; 

3) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років;

4) припинення дії договору укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів суперфіцію, укладених у рамках такого партнерства); 

5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може бути припинено за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.”;

15) у статті 116 абзац другий частини першої виключити;

16) у статті 118 частини першу, третю, шосту, сьому та дев’яту викласти у такій редакції:

"1. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, Рескомзему АР Крим, головного управління Держземагентства в області або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

3. Громадяни – працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або Рескомзему АР Крим, головного управління Держземагентства в області.

6. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації Рескомзему АР Крим, головного управління Держземагентства в області або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

7. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація Рескомзем АР Крим, головне управління Держземагентства в області або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

9. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація Рескомзем АР Крим, головне управління Держземагентства в області або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.”;

17) статтю 122 викласти у такій редакції:

"Стаття 122. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування

1. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті).

2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

3. Районні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб (крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті) та за межами населених пунктів для: 

а) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті; 

б) будівництва об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.

4. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб, крім випадків визначених частиною восьмою цієї статті.

5. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті.

6. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.

7. Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їх території для будівництва об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

8. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149 і 150 цього Кодексу та до статутного капіталу державного земельного банка.

9. Державні органи приватизації передають у власність або у користування (крім відчуження земель, на яких розташовані об’єкти, що не підлягають приватизації та земель сільськогосподарського призначення) земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації”;

18) частину другу статті 123 викласти у такій редакції:

"2. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації Рескомзему АР Крим, головного управління Держземагентства в області.”;

19) у статті 127:

у назві слова "або прав на них” замінити словами "або права оренди на них”;

у частинах першій і другій слова "або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису)” замінити словами "або права оренди на них”;

20) у статті 128:

назву статті викласти у такій редакції:

"Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам на неконкурентних засадах”;

частину першу викласти у такій редакції:

"1. Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації, та земель сільськогосподарського призначення) і комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, проводиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальними органами або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Продаж земельних ділянок державної власності (права на їх оренду) разом з розташованими на них об’єктами, які підлягають приватизації, здійснюється державними органами приватизації відповідно до законодавства про приватизацію.”;
абзац перший частини шостої викласти у такій редакції:

"6. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів, державного органу приватизації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.”;

частину одинадцяту викласти у такій редакції:

"Кошти, отримані від продажу земельних ділянок державної або комунальної власності, та права оренди на них зараховуються відповідно до державного та/або місцевих бюджетів у порядку, визначеному бюджетним законодавством.”;

21) у статті 129:

частину другу доповнити абзацами такого змісту:

"Погодження продажу земельних ділянок іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється Кабінетом Міністрів України протягом місяця з дня подання клопотання щодо погодження такого продажу.

До клопотання про погодження продажу Кабінетом Міністрів України земельних ділянок іноземним державам та іноземним юридичним особам додаються такі документи або їх копії:

документація із землеустрою на підставі якої формувалася земельна ділянка; 

звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки чи права її оренди;

технічний паспорт земельної ділянки (у разі продажу земельної ділянки на земельних торгах);

установчі документи юридичної особи. 

Неподання зазначених документів є підставою для відмови Кабінетом Міністрів України у погодженні продажу земельних ділянок іноземним державам та іноземним юридичним особам.;

у частині третій слова "іноземною юридичною особою” замінити словами "цими особами”;

22) статтю 130 викласти у такій редакції:

"1. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути:

а) громадяни України;

б) держава в особі державного земельного банку, центральних органів виконавчої влади чи територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування;

2. Переважне право на купівлю земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється в порядку, встановленому законом.” ;

23) статтю 132 доповнити частинами п’ятою і шостою такого змісту:

"5. У разі придбання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або земельної ділянки, виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю) для ведення особистого селянського господарства договір про перехід права власності на земельну ділянку повинен містити декларацію покупця про його непов’язаність відносинами контролю з учасниками концентрації суб’єктів господарювання або дозвіл на концентрацію суб’єктів господарювання, виданий відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції. Форма декларації покупця про його непов’язаність відносинами контролю з учасниками концентрації суб’єктів господарювання затверджується Кабінетом Міністрів України.

6. У разі розташування на земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або земельній ділянці, виділеній в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю) для ведення особистого селянського господарства багаторічних насаджень, договір про перехід права власності на земельну ділянку повинен містити відомості про власника багаторічних насаджень, а у випадку відшкодування власнику багаторічних насаджень їх вартості відповідно до закону, посилання на документ, що підтверджує таке відшкодування.”;

24) у статті 133:

частини першу, четверту та п’яту викласти у такій редакції:

"1. У заставу можуть передаватися земельні ділянки, які належать громадянам та юридичним особам на праві власності, а також права на них — право оренди земельної ділянки (у тому числі право оренди земельної ділянки державної та комунальної власності), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), якщо інше не передбачено законом або договором.

4. Заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди) можуть бути лише банки. 

5. Порядок застави земельних ділянок та прав на них (оренди, суперфіцію) визначається законом. ”;

25) у статті 134:

у назві слова "або прав на них” замінити словами "або права оренди на них”;

у частині першій слова "або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис)” замінити словами "(право оренди на них)”;

в абзаці першому частини другої слова "або права на них” замінити словами "або право оренди на них”;

доповнити частину другу абзацами такого змісту:

"створення об’єктів природно-заповідного фонду”;

« будівництва сховищ для зберігання овочів та фруктів»;

26) у статті 136:

у першому реченні частини першої слова "або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису)” замінити словами "або право оренди на них”;

у частині другій слова "регіональних або місцевих правил забудови” виключити;

частину третю викласти у такій редакції:

"3. Земельна ділянка державної або комунальної власності, або право оренди на неї виставляється на земельні торги окремим лотом після:

а) формування земельної ділянки із визначенням її меж в натурі (на місцевості);

б) визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками;

в) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи прав оренди на неї та встановлення стартової ціни лота;

а) виготовлення технічного паспорту земельної ділянки у разі його відсутності;

ґ) державної реєстрації речового права на земельну ділянку, яка підлягає продажу.”;

у пункті "г” частини четвертої слова "або прав на неї (оренди, суперфіцію, емфітевзису)” замінити словами "або права оренди на неї”;

у частині п’ятій слова "Технічний паспорт об’єкта продажу (лота)” замінити словами "Технічний паспорт земельної ділянки, яка або право оренди на яку виставляється на земельні торги”;

частину шосту викласти у такій редакції:

"6. Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка або право оренди на яку виставляється на земельні торги, затверджується Кабінетом Міністрів України.”;

у частині сьомій слова "Технічний паспорт об’єкта продажу (лота)” замінити словами "Технічний паспорт земельної ділянки, яка або право оренди на яку виставляється на земельні торги”, а після слів "чи держаних органів приватизації” доповнити словами "або державного виконавця”;

27) у статті 137:

у частині першій після слів "не раніше 30 днів” доповнити словами "та не пізніше 60 днів”;

у частині другій:

у пункті "д” слова "технічним паспортом об’єкта продажу (лота)” замінити словами "технічним паспортом земельної ділянки”;

доповнити пунктами "е”, "є”, "ж” такого змісту:

"е) відомості про дату припинення реєстрації заяв на участь в земельних торгах;

є) сума реєстраційного внеску та сума гарантійного внеску, що повинні сплачуватися учасниками, порядок їх сплати;

ж) номер рахунка виконавця, відкритого в банку, для сплати реєстраційного та гарантійного внесків.”;

частину третю викласти у такій редакції:

3. Організатором земельних торгів є фізична або юридична особа, орган виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи орган місцевого самоврядування, чи державний орган приватизації, уповноважений здійснювати відчуження земельної ділянки, призначеної для продажу, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи або державний виконавець при виконанні передбачених законом виконавчих документів. Проведення земельних торгів здійснює юридична особа, яка має дозвіл (ліцензію) на проведення земельних торгів, на підставі договору з відповідним органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, чи державним органом приватизації.”;

28) статтю 138 викласти у такій редакції:

"Земельні торги визнаються такими, що не відбулися, у разі: 

а) відсутності покупців або наявності тільки одного покупця (крім проведення повторного аукціону);

б) якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну земельної ділянки.

в) відмови переможця від писання протоколу із зазначенням результатів аукціону.”;

29) статтю 139 доповнити новою частиною такого змісту: 

"3. Звернення стягнення на земельну ділянку у процедурі виконавчого провадження здійснюється державним виконавцем в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження” з урахуванням особливостей підготовки до проведення та проведення земельних торгів, визначених Законом”;

30) пункт "е)” частини першої статті 140 викласти у такій редакції:

"е) невідчуження земельної ділянки іноземними громадянами, особами без громадянства, іноземними підприємствами, підприємствами, в статутному (складеному) капіталі яких є будь-яка частка іноземного капіталу (спільні підприємства, підприємства з іноземними інвестиціями), іноземними юридичними особами, іноземними державами, міжнародними урядовими та неурядовими організаціями у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом та іншими Законами.”;

31) пункт "д)” частини першої статті 143 викласти у такій редакції:

"д) невідчуження земельної ділянки іноземними громадянами, особами без громадянства, іноземними підприємствами, підприємствами, в статутному (складеному) капіталі яких є будь-яка частка іноземного капіталу (спільні підприємства, підприємства з іноземними інвестиціями), іноземними юридичними особами, іноземними державами, міжнародними урядовими та неурядовими організаціями у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом та іншими Законами.”;

32) частину першу статті 186 доповнити неовим пунктом такого змісту:

"д) проекти землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами або Рескомземом АР Крим чи головними управліннями Держземагентства в області затверджуються власниками землі або землекористувачами.”;


Сторінки: 1 2 3 4

Категорія: Законодавство | Додав: nazemli (09.12.2011)
Переглядів: 1599 | Теги: Державний земельний кадастр, про ринок земель, Земельний кодекс, закон України, державний земельний банк, земля | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
На землі© 2017
Пошук
Хмаринка
законодавство аграрний сектор крупнотоварне виробництво оптовий ринок сільськогосподарської вартість земель оцінка землі фермерське господарство ціна землі земельна реформа торгівля землею ринок земель Державий земельний кадастр аграрні відносини Мінагрополітики Політика присяжнюк пропозиції про ринок земель державний земельний банк Державний земельний кадастр обговорення земля закон України мораторій на продаж землі проект закону ринок державний акт держкомзем договір оренди земельна ділянка Пай сертифікат на право власності на зе продаж землі. аграрії продаж землі кадастр мораторій проект Земельний кодекс земельний кадастр ринок землі
Друзі сайту

При частковому чи повному копіюванні гіперпосилання на сайт На землі обовязкове.
Карта сайту